Світ неначе ілюзорний,
Палить небо цигарки,
Трусить попіл метеорний,
А здається то зірки.
Час неквапно п’є мартіні
(поспіх – то для слабаків),
Кіт ховається у тіні
І хвости хапає снів.
Спомин дня вже не тримає,
Чую дотик самоти.
Я іду. Куди? Не знаю,
Бо мені аби іти.
