Не зачепити б небеса…
Весна надвисоко співає,
Роса на хмарці, мов сльоза,
В ній – радість лету. Так буває,
Коли холонуть у світах,
Рясні зірки на сонця віях,
Коли у грудях – ранній птах,
В очах і в пам`яті ясніє,
І тягне в мандри дальня суть,
І небеса не хочуть сісти,
І всі стежки, як в Рим, ведуть,
В бентежне проліскове місто…
