Я покладу цей вечір на долоню
І заспокою подихом своїм.
Щоб моря шум потроху згас у скронях,
І не лишилось ні думок, ні слів.
Нехай цій тиші вистачить мовчання.
Тривожним снам – зелених берегів.
І ранкам – сонця, а мені – незнання,
Про друзів, а тим більше ворогів.
На полотні з чернечого сувою,
Знайду відбитки тихих островів,
Де хтось поклав цей вечір на долоню
І заспокоїв подихом своїм.
