Ви безкрає моє спасіння!
Мені важко думки підібрать,
Хоч не мучає рідне сумління,
Я боюся це все вам сказать.
Ви безмежна розрада у горі,
У моїй найтемнішій печалі.
Або це лише витівка долі?
А я житиму далі і далі...
Не для того, щоб бути у горі,
А для того, щоб бачити вас!
Хоч навряд чи ви моя доля,
Але це щасливий мій час.
Щасливий, бо бачить вас можу!
І нічого вже більше не треба,
Ось тільки хвилину кожну
Бачить в очах ваших небо.
Хоча я насправді боюсь.
І іноді страшно буває.
Сама із собою борюсь.
Та чомусь все одно вас згадаю!
Мимоволі, коли читаю,
Малюю щось чи пишу, -
Все одно тільки вас згадаю,
І ніби уже не дишу...
Бо єдина розрада у горі,
Яка освітляє думки...
І в чорноті сяють зорі!
Єдина розрада - це Ви!
2.12.14
