Їй повідомили, що він уже не прийде…
Що він загинув мужньо у бою,
Що там, де кулі крик, вогонь, гармати,
Знайшов він чорну смерть свою…
Вона його як мати обійняла,
Вона з ним гралась ніби рідная сестра,
Та як кохана палко цілувала
І за собою в безвість мовчки повела…
Тепер він з нею вже навічно,
Й належить він тепер лише її одній
За що? Чому? Чому й Навіщо?
Він знадобився саме зараз їй?
Чому вона його не пропустила?
Вона ж і так уже забрала багатьох…
Коли ж вже спиниться ця чорна сила?
Коли вже поросте на вражій зброї мох?
Їй повідомили, що він уже не прийде…
Їй повідомили - його уже нема…
Вона ридала вдень, а вночі голосила,
І смерть до себе пошепки звала…
Не можна горе сповна описати,
Бо душу убиває біль в одну єдину мить
Цей відчай й безпорадність клята,
Бо ти не в силах мертвих воскресить…
29.06.15
