Вітер сміявся щиро,
Байдуже було дощу.
О, дівчино, ти, сокиро!
За всі ці удари - прощу!
Скеля, розп'яття, морок.
Знову рахую овець.
Без тебе ще й днів не сорок,
А все уже йде нанівець.
Кленове жовтіє листя,
Мені скоро - двадцять три.
Собі не знаходжу місця.
О, смутку мій чорний, замри.
