Лиш перша крапля дощова,
Упала на мої долоні.
А на землі сухому лоні,
Враз оживилася трава.
З туману блиснув перший промінь,
Потім веселки коромисло,
Над схилами гори нависло,
І чути скрізь пташиний гомін.
Мов сльози краплі дощові,
Світились на траві , на листі,
І через кольори барвисті,
Стікали начебто живі.
Така незвідана краса,
Аж думка, наче білий голуб.
Дощем промита, чиста й гола,
Злетіла раптом в небеса.
Надвірна 1984р.
