|
Твої сльози,терпкі на смак,
І серце,ледве,ритми відбиває,
Ти ніби,загнаний у кут хижак,
Що з роду доброти не знає.
Твої долоні посиніли від утрати,
Голівонька схилилася додолу,
Згадай слова,що щебетала мати?
Згадай усмішку її кволу.
Хмари затягли в безодню очі,
Гарячими річками кров бурлить,
В темноті ти наче син палкої ночі,
Що зове в тенета і скоритися велить.
Споглядаєш ти у даль безодні,
І на душі тягар несеш,
Ні з чим позаду,вороги голодні,
Чекають,воїне,коли ти упадеш!
Подих твій не чути в тиші,
Притаївся,мов забитий вовк,
"Тебе вже не бояться,навіть миші,
Гнівний випал твій, вже змовк"
ID:
578360
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.05.2015 02:43:24
© дата внесення змiн: 02.05.2015 02:43:24
автор: Ірина Сонячна
Вкажіть причину вашої скарги
|
