Як сонце в небі, що поза хмари,
То світить ясно, то враз зникає.
Так і та пісня, що наче чари,
То лине дзвінко, то затихає.
Пісню шепочуть губи дівочі,
То вона тоне, то випливає.
Наче та річка, і в дні і ночі,
В серденько моє силу вливає.
Понад землею, хвилею лине,
То пнеться вгору, до хмар, до грому
Від тої пісні, серденько стигне,
Мило і страшно серденьку тому.
До хмар до грому, в небесні висі,
Крізь моє серце пісня летіла.
Пісенька люба, призупинися,
Не забирай же, душу із тіла.
Як пісня лине, серденьку любо,
Як пісня стихне, серце тривожне.
То вона ліки, то вона згуба,
Без пісні жити серце не може.
Серцю і легко, серцю і важко,
Нащо ж та мука, хтось запитає.
Наче та пташка, біля піддашка,
Довкола серця пісня літає.
ID:
576694
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.04.2015 08:34:57
© дата внесення змiн: 24.04.2015 08:34:57
автор: Василь Надвірнянський
Вкажіть причину вашої скарги
|
Весна навіяла такі чари!... 
