У мене стільки до тебе слів,
Але всі переважно вигуки,
Ніч, як чорний смолистий кіт,
Спиною до неба вигнутий,
З темною шерстю і
І довгим хвостом,
Рухається собі
Автостопом,
Злизуючи з неба
Зірки
Мов з кахелю молоко.
На тобі ниток клубок,
Лізь разом з ним
В мій смугастий мішок,
Перебігай на ту сторону
Землі,
Будеш кресати на річці
Лід,
Хай тече й називається
Кригою,
У мене стільки до тебе слів,
Але всі переважно вигуки.
