Минають дні,минають ночі,
Не видно просвіту крізь тьму,
Зникають далі йти,охочі,
І вчинків тих я не збагну.
І пам*ять заново шліфує,
Гортає дні мого життя,
Уява спогади малює,
Немає більше вороття.
Та ніч - свіча,вже догоряє,
Туманом схоплена,кричить,
І перший промінь весело гуляє,
Всі сплять,весь світ мовчить!
От ми й дійшли,позаду ніч,
Я більшого не пам*ятаю,
Але хіба у тому річ?
Немов сторінки,я життя гортаю!
