Кохана,відаєш,кохана ?
Твоє волосся справжні океани,
А пам яті відкриті рани-
То родимки твої.
Думок моїх розбуджені рої
Собою завжди пеленгуєш.
Люблю тебе,кохана,чуєш?
Люблю тепло пустель твоїх пісків
І тихий шепіт твоїх напівснів
І колискові гімни моряків-
закличну пісню всіх земних штормів.
Бо море -то є ймення жінки,
А сумнів- то керманич для мужів
Крізь тріщини розбитих кораблів,
В долоні Бога витікає час.
Молитися,кохана,я посмів,
Щоб хащі віку не здолали нас!
