Чому душа моя так плаче, Мій молодий, замріяний юначе? І знов десь у світ далекий лине Та не знайти до тебе їй стежини. Та мабуть знаю я чому вона так плаче Тому, що бути все могло іначе, Могли б ми разом бути із тобою Були б щасливі мабуть ми обоє.
ID: 554044 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 23.01.2015 18:29:28 © дата внесення змiн: 23.01.2015 18:29:28 автор: Валентина Антоненко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie