Зими захотілося. Червоного на білому,
Холоду, колотнечі базарної, дзенькоту,
Ялинкових прикрас.
давай будемо зарозумілими,
давай будемо звабленими, хоч раз.
Я зими хочу заметільної, пухнатої
Щоб в обличчя дихала вітрами морозними
Люба моя, давай будемо одне одному співати
Давай будемо теплими і несерйозними.
На припічку постелимо вишивок залежаних
У кутку сухої меліси насмикаємо
Люба моя, давай будемо необережними
Пустимо вітру у хату і щоб зігрітись на руки подихаємо.
Ти знаєш, я не хочу тобі казати,
Та так в грудях без тебе скребе, що мушу:
Люба моя, кохана, крилата,
Я так хочу тобі зазирнути в душу.
Я так хочу тебе цілувати вічно,
Свої очі прикривши і шепотіти,
Щось, що ти зрозумієш…
Зустріч з тобою — бодай на вічно…
Та сьогодні, давай будемо просто тліти
Мов вогонь у печі.
Так як ти запалити умієш —
Треба ніжності рук.
Треба лагідності співанок,
Треба цвіту жіночності,
Щоб так як ти світити.
Мила моя, я так хочу пірнути в світанок —
Мов в холодний струмок
І там пристрасть свою втопити.
