Крізь елексиру духмяного склянку
Взріваю життя необуздану суть
Таємницями всіми я відаю зранку,
Забуваючи ввечері, як мене звуть.
Цівку суті життя у руках я тримаю
Та, нажаль, неможливо втримати дим
Він тікає, як завжди, і я, знову, не знаю,
Чи мудрець я, чи дурень, коли сенс -лише тінь.
