У твоїй руці бокал совіньйон
У моїй – каберне
Тихі бліки свіч і душ полон
Поглядом не омине
Очі твої – всього лиш безодня
А мої – плутані стежки
І ми п’ємо вино сьогодні
Й вже зявляються перші зірки
Крізь фіранки і скло віконне
Вулиць тиша не проника
В цій присутності серце холодне
До тепла і до ласки звика
Що за дивная діво ти ?
Знати б , чи совіньйон , то маска
Бо моє каберне – мости
Від біди і незгоди – до казки
… усміхнулась , о боги ! Так щиро !!!
Совіньйон твій щиріше неба
І у відповідь , як не дивно
Тобі усміх мій , а чи треба ?
Всі питання згорять із воском
Й розпочнемо бесіду душ
Ні про що і про все й одразу
Не жона ти мені й я не твій муж
Просто вісім життів назад
Ми зустрілись були в кавярні
Та століття нові й новий лад
І ми стрілись у цій винарні
