Собою затуляли сонце
Поважні зелені крони
На лавках закохані вкотре
В безпеці німой охорони
І любо так було
Тих гожих хвилин не забуть
І нижчим здавалось небо
А зараз пустотлива суть
Крихітні яблучка пахли
І терпкість кори каштана
То вже мабуть серця зачахли
Душа ж , то суцільна рана
Вже цвіту не буде
Розтане усе і зникне
Лиш пнями усю дно гуде
Та тіло і розум не звикне
Там , де ми зустрілись з тобою
Вже не виспівують з любовю
Птахи своїх втішних пісень
Й райські яблуні й каштани
Від пили не вірних пали
Й пнями спогади лишень
П.С. пам'яті нещодавно жорстоко вирізаного наказом влади скверу з каштанами та райськими яблунями ,що на перехресті вулиць Куліша та Під Дубом у місті Львові.Вічна пам'ять... .
