А я знову прокинусь, від холодного поту
Відчуваючи страх, що зміюкою лізе по венах
Серце попало в невідому нікому мерзлоту
І від болю, просто б’ється шалено…
Тільки ти здатна, розірвати вічні прокляття
Розтопити цю кригу, запалити багаття
Відкрити мені вікна, що дихають хмарами
І наповнити сни, власними чарами…
І знову сонце мені вистелятиме шлях
Я знову Людина, і розсіваю туман
В знебарвлених кров’ю втрачених днях
Ти вернула мені мій Ханаан…
