Вези мене , вези потяг надії
В ті дивні краї , де смуток з горя
Туди , де вітер щастя і радості віє
А горя і розлуки вовік нема
Вези мене , вези по колії долі
Погане все залишиться на пероні
І вкотре я зустріну очі знайомі
Й безпам’яті залишусь в їхнім полоні
Якби в злетіти в небо
Й не лишити слідів
Забути всі потреби
І заснути без снів
Тихенько прошепочеш
Що світанку нема
Бери все , що захочеш
Моє серце – тюрма
Мовчить стіна до мене
Й я до неї мовчу
Цілунки всі до тебе
Я свої оберну
І хай би усі терні
Серце зранили вщент
Відкупимось від черні
В найсвітліший момент
