Тобі не зрозуміти друже,
Як біль гниючий з середини
З’їдає ззовні мою душу,
І ніж в спині стирчить понині,
Наповнюй чару, що ж чекаєш ?
Оцей шмурдяк із полонини,
За мною кредит тут не встане,
Втоплю у нім свою провину ...
І вибиваючи подушку,
Слізьми оплакану від горя,
Я витягаю свою тушу,
Пройтись зимой по краю моря.
Викрикую ім'я прокляте,
Коли хотів уже зізнатись,
Що я люблю її завзяту,
В біді і радості ділитись ...
Ось раз та й стала чужа, інша ...
Гаряче серденько схололо,
Всадила “ніж” мені у спину
На опрокинувши і слова …
Наповнюй чару, що ж чекаєш ?
Мені вже байдуже що пити,
За мною кредит тут не встане,
Хоча б це горе утопити …
Я ж на руках хотів носити,
Тримати руку у схід сонця,
Ось тільки кров моя пролита,
У гуртожитського віконця ...
