Ти не сумуй, коли вітри колючі
Затрублять лячно в білім савані
І змерзлим віттям вербоньки плакучі
Звіддалеки махатимуть мені.
Ти не журись, коли сніги сипучі
З небес осілих шлях переметуть,
Коли морози вранішні скрипучі
У шиби хат мереживо вплетуть.
Не залишай холодних дум на згадку,
Посій тепло, хоч сонечка й нема.
Ти краще зараз думай про колядку,
Та про Різдво - і стерпиться зима!
Ти краще зараз думай про хороше,
Про рік Новий, а не про сивину.
Не про літа, що котяться, як гроші,
За митттю мить, у вічну далину...
Не виглядай крізь холод і хуртечу
Минулих днів - не вернуться вони.
Плекай надію, - радості предтечу,
І я прийду до тебе через сни.
Кохання наше збережи від згуби,
Як я його у серці приберіг,
Аби хтось третій, злючений і грубий,
Нас наодинці з ним не підстеріг!
Ідуть сніги... Такий закон природи,
Зими окови кріпнуть крижані.
Та все ж, повір, любові теплий подих
Так ніжить душу вичахлу мені!
Не залишай холодних дум на згадку,
Посій тепло, хоч сонечка й нема.
Ти краще зараз думай про колядку,
Та про Різдво - і стерпиться зима! Просто слів нема...Знаєте,цей прекрасний світлий вірш асоціюється у мене з однією людиною-дуже хорошою і милою,яка не любить зими...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже радий, що Вам сподобалось, але буває, що зимова пора не всім до вподоби...
Просто слів нема...Знаєте,цей прекрасний світлий вірш асоціюється у мене з однією людиною-дуже хорошою і милою,яка не любить зими... 
