Ти не сумуй, коли вітри колючі
Затрублять лячно в білім савані
І змерзлим віттям вербоньки плакучі
Звіддалеки махатимуть мені.
Ти не журись, коли сніги сипучі
З небес осілих шлях переметуть,
Коли морози вранішні скрипучі
У шиби хат мереживо вплетуть.
Не залишай холодних дум на згадку,
Посій тепло, хоч сонечка й нема.
Ти краще зараз думай про колядку,
Та про Різдво - і стерпиться зима!
Ти краще зараз думай про хороше,
Про рік Новий, а не про сивину.
Не про літа, що котяться, як гроші,
За митттю мить, у вічну далину...
Не виглядай крізь холод і хуртечу
Минулих днів - не вернуться вони.
Плекай надію, - радості предтечу,
І я прийду до тебе через сни.
Кохання наше збережи від згуби,
Як я його у серці приберіг,
Аби хтось третій, злючений і грубий,
Нас наодинці з ним не підстеріг!
Ідуть сніги... Такий закон природи,
Зими окови кріпнуть крижані.
Та все ж, повір, любові теплий подих
Так ніжить душу вичахлу мені!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298881
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: Дощ