У пошуках пригод блукала світом,
І на хатинку щастя набрела,
Там в тиші чаювали осінь з літом,
Я повз пробігти просто не змогла.
Вмостилася на лавку біля печі,
Розпитуючи осінь про ліси,
Ми згадували з літом теплі речі,
Наповнені зеленої краси.
Ввійшло тихенько щастя пригорнуло,
Навчало, як позбутися образ,
У душу мою ніжно зазирнуло,
Задуматись просило зайвий раз.
Ми ходимо до щастя у минуле,
І завтра, що не день, його чекаєм,
Та досі головного не збагнули,
Навіщо з сьогодення відпускаєм?
Я чую запах трав,
Й грайливий вітер
Легким крилом погладить по лиці...
І знову - ти і я маленькі діти
Із сонечком, затисненим в руці.
Дуже гарний вірш.Ви повернули мене у дитинство!Дякую!
Есмунт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую.
