Танок смерті.
Німецька гравюра ХVI cторіччя.
Селянин.
Гей, старий! чого це з плугом
ти стоїш, про що ти мріяв?
Буду я для тебе другом:
я також пахав і сіяв!
Все дооремо можливо
в полі при такій спекоті.
Затанцюємо грайливо -
Ай – люлі! ми при роботі!
Дай но руку! Ти потроху
розійшовся! Ще є час!
Все життя пахав, їй Богу!
Шлях наш в ад! Тримайте нас!
Коханець.
Здравствуй, друг! В вбрання вдягайся,
шляпи підгинай краї.
Йти з тобою? Зізнавайся.
Так, як я кохав її?
Щастя в пестощах? Вважаєш?
Щастя є, як обнімався?
Ось танок, який ти знаєш,
тож танцюй, хоч намагайся.
Як з коханою у ліжку,
так і тут – танцюй за звичай.
Дух тебе захопить трішки,
і пірнеш ти в ад обличчям.
Черниця.
В плаття чорне чисто вдіта,
Богу тільки присвятилась…
Гей, не вір словам! Відкрито:
склав їх чорт, як ти молилась.
Я також у чорне вбраний:
ти – черниця, я – чернець.
Що ж! Танцюй, наш танець гарний:
йдеш зі смертю під венець!
Дзвони! Дзвонять на весілля!
Обніми мене, це – треба!
В такт завертимось, - в могилі
підготовленій для тебе!
Немовля.
Малий хлопчик в люльці малій!
Серце зачепив моє!
Матір де? Немов не стало.
Я за неї. Спи, мале!
Казку не розповідаю,
хай шепоче матір в тиші.
Танців вчу і закружляю,
Так тебе я заколишу!
Загойдаю, заколишу,
від життя тебе спасу:
обійму, в раю залишу,
в рай легенько віднесу!
Король.
За столом, під балдахіном,
бенкетуєш, мій король.
Пана привітав уклоном,
Преклонитися дозволь!
На тонесенькій сопілці
заклик в танець проспіваю.
По очах і по ухмильці
ти впізнав рідню, я знаю!
Встань, король! по троннім залі
закружляй щонайшвидчише.
Так! Ось ми дотанцювали:
з трону в гроб – крок сміливіше!
ID:
106662
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 07.12.2008 17:55:13
© дата внесення змiн: 07.12.2008 17:55:13
автор: Максименко Л.
Вкажіть причину вашої скарги
|
