Прокидайтеся, друже і брате, —
Нам вставати пора до робіт.
Наше сонце, вугільне й лапате,
Вже над шахтою рветься з орбіт.
Прибирайтесь у форму та бути
І долийте до лампочки гас,
І в підвалах старайтесь забути,
Як цей світ виглядає без нас.
Тут усяк — чорнороб-бідолаха,
Як і сотні мужів роботяг,
Що самотні, як серце монаха,
Та роздерті, як бурями стяг.
Нам бракує повітря та миру,
Спільна доля — це рідний граніт,
Об який ми розтрощим сокиру
І вдихнемо карбоновий цвіт.
Не хиліться душею, панове,
Ще весна повернеться у край,
Ще майбутнє, світліше і нове,
Нам дарує закоханий май.
22.01.2026
