Крізь метушню у натовпі площ великих міст
Пробивається вже знайомий погляд твій.
Невже це ти — і я знову тебе зустрів?
У фокусі тримаю твої очі мовчазні,
Які навіть без слів так багато говорять мені.
Напруга продовжує зависати у повітрі.
Хто ж із нас наважиться підійти ближче?
Тіні перехожих на мить затуляють образ твій,
І я знову застигаю в нечужій мені самоті.
Невже ти знову не повернешся, як і тоді?
Опиняєшся переді мною — і твій голос тремтить,
Ледь промовляєш: «Привіт!»
Стільки хотіла сказати тобі…
Помилилась. Не варто було йти.
