Чи стане ще свідомості
У дзвониках малинових,
Між гойдалками гордості
На крилах стеаринових,
Де білий вуглик сонячний
І спірит порцеляновий
Від ранку кличе райдугу
Для локонів каштанових,
В глуху кропиву трепетну
Аж до кордонів щирості,
Де у повільних лініях
Калина прагне милості,
Де стежка не закінчилась
У сферу метафізики,
Співає дощик падає,
Струмкам пускає бісики?
Чи завітаєм радісні
У вир бузковий з надлишком,
Як солов’ї досвічені
Гучним травневим затишком?
