Відправлялася маршрутка.
По салону йшла дівиця:
Було вільне одне місце –
Сіла біля діда Гриця.
Дід поглянув на сусідку
І в думках перехрестився
(Таке бачив близько вперше),
Поступово роздивився.
Скули, ботоксом налиті,
Як ті яблука, аж сяють,
Губи, наче дзьоб у качки,
Як вареники звисають.
Вона хоче їх стулити,
Та куди там! Неможливо,
Очі витріщені, чорні,
Як оті угорки-сливи.
На вибоїнах у дівки
Так тряслися губи й скули,
Дід дивився на це диво,
Сказав тихо (та всі чули):
-Худа й чорна, як та швабра,
Згинь навік, нечиста сила,
Така в мене чупакабра
Всіх кролів передушила!
