Коли покличу я до суду дум —
таємних, чорних — тихі голоси
з минулого, відчую біль та сум,
згадаю знову про важкі часи…
З очей, що сліз не знали, сльози ллю,
згадавши тих, хто зараз вже в труні.
За спокій їхній Господа молю,
любов до них навіки у мені…
Веду рахунок чорний втрат важких,
за кожною сумую знов та знов.
Хоч я вже заплатив колись за них,
плачу і нині горем за любов…
…Та все ж, коли тебе згадаю я,
кудись зникає ця журба моя…
(вересень 2018 р.)
