На Москву!
Ці руки нічого не крали,
Ці ноги нікуди не йшли,
Слова помаранчем палали,
Порожніми, правда, були.
І знову ошатні манжети,
Малюють в повітрі дугу,
З черговим космічним сюжетом:
- Ходімо усі на Москву!
І губи завзято і жваво,
Бурмочуть ідею нову:
- Не треба, панове, лукавить,
Збирайтеся і на Москву!
Шляхетно збіліла чуприна,
Нагадує мудру сову,
Киває у такті єдинім:
- Так, так! На Москву! На Москву!
І очі з-під скелець, як зірка,
Упевнено свердлять пітьму,
І бджоли крізь глечика дірку,
Сердито гудуть: - На Москву!!!