На Москву!

На  Москву!

Ці  руки  нічого  не  крали,
Ці  ноги  нікуди  не  йшли,
Слова  помаранчем  палали,
Порожніми,  правда,  були.
І  знову  ошатні  манжети,  
Малюють  в  повітрі  дугу,  
З  черговим  космічним  сюжетом:  
-  Ходімо  усі  на  Москву!  
І  губи  завзято  і  жваво,  
Бурмочуть  ідею  нову:
-  Не  треба,  панове,  лукавить,  
Збирайтеся  і  на  Москву!  
Шляхетно  збіліла  чуприна,  
Нагадує  мудру  сову,  
Киває  у  такті  єдинім:
-  Так,  так!  На  Москву!  На  Москву!  
І  очі  з-під  скелець,  як  зірка,  
Упевнено  свердлять  пітьму,  
І  бджоли  крізь  глечика  дірку,
Сердито  гудуть:  -  На  Москву!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2025
автор: Костянтин Вишневський