Забувши мене сьогодні, не згадуй про мене завтра.
Розставила доля шахи на чорне і біле тло.
Здобутки мої і втрати сама буду я рахувати,
А те, що було між нами тепер в небуття пішло.
Забувши про мене вчора, не згадуй мене сьогодні.
Не гріє осіннє сонце, примарне його тепло.
Постукають у віконце сумні вечори холодні.
А те, що колись світило, тепер в небуття пішло.
Забувши про мене літом, не згадуй мене весною,
Я осінь і люту зиму без тебе, сама пройшла.
Якщо ні печаль, ні горе ділить не хотів зі мною,
То радість свою для себе в душі я приберегла.