Вона плакати більше не вміла
Просто мовчки ховалась від всіх.
Зупиняла себе на хвилину,
Й далі знову ішла у цей світ.
Розучилась коханою бути,
І напевне вже не вміла кохать.
Але як те минуле забути,
Що навчило її лиш страждать.
Вона часто мовчала, а серце...
Просто рвалося там на шматки.
Та крізь біль вона вже вміла сміятись,
Бо навчилась нашивати латки.
