Утіка сум-туга
З серденька мого.
Серденька потуга
Геть жене його.
І його пресвітла
Радість огорта,
І, немов розквітла
Квітка, розцвіта.
Серденько радіє,
Як мале дитя,
Бо ним володіє
Світле почуття.
В нім воно існує.
В нім живе воно.
Ним воно керує,
Бо йому дано,
Наче подарунок,
Мовби скарб, як дар.
Ніби порятунок
Від знегод і чвар,
Є це почування
Дивне, чарівне,
З вечора до рання
Й навпаки мене
Ніжно пригортає.
Так, як, в мені
Серденько співає
Радісні пісні.
Більше не горює
У мені й душа,
А під них танцює,
Бо її втіша,
Пестить та леліє
Світле почуття.
І душа радіє
Так, немов дитя.
Євген Ковальчук, 23. 06. 2021
