Народився ти… Біля серця тебе тримаю,
Маленьке диво у великому житті.
В твоєму погляді — себе я відчуваю,
Ще без вагань, без сумнівів, без слів.
Я дивлюсь — і вчуся дихать знову,
Бо кожен подих — мій ковток весни.
Таке крихке, і водночас вже готове
До світу цього, де і сльози, і пісні.
Запам’ятай: життя — не тільки свято,
У ньому й холод, і гірке прощай.
Ти вчися падати, і знов вставати,
І за любов тримайся, як за край.
Колись ти підеш — в далеч, по світах,
А я лишу тобі усе, що знав:
Як варто бути чесним у словах,
І з тими, хто хоч раз колись прощав.
Моя молитва — щоб ти мав крила,
Щоб не боявся падати й вставать.
І навіть коли спущені вітрила —
Ти міг для серця віру відшукать.
Знаєш, я лишу тобі не тільки фото,
Не тільки погляд лагідний в вікно…
Я лишу тобі від серця — гідність роду,
І вміння не здаватись, щоб там не було..
