Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Козача Лопань у виживанні ( поема) - ВІРШ

logo
Ніна Незламна: Козача Лопань у виживанні ( поема) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 13
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Козача Лопань у виживанні ( поема)

Ніна Незламна :: Козача Лопань у виживанні ( поема)
    Чи день,  чи ніч минає…
Думки безсонні, немає спочину,
Козача  Лопань, пращурів землиця,
Згадаю  друзів, веселу  родину,
Гармошки звук, щасливі, світлі лиця,
 Можливість вдачею насолодиться.
Веселі дні… дитинство на роздолах,
Стерню збиваючи, в охапці квіти,
Тож босоногі наче на вітрилах,
 Радісно в полі  гомоніли діти,
Якби й надалі  увесь світ любити.

  Роки минали…
Все за плечима, неначе дивний сон,
Не злітаю туди, війна ж бо нині,
Західний вітер співає в унісон,
Враз втопилось усе в смерканні днини,
Хай ніщо, не порушить сон дитини!

*
 Небо в сум’ятті…
   Війна - біда… згадати пору зимну,
  Сусід напав на рідну Україну,
У ніч лютневу, сніжнокрилу, темну,
Щоб про весну не мріяли й калину,
Забули мову рідну солов’їну.

   На підвіконні кішка….
    Ніч, ще не встигла, дати шлях світанку,
По небу мигтять, тіні мов привиди,
Не дочикатись сонячного ранку,
Надшвидко блискавиці різновиди,
    Вже й темінь - здатні досягти злагоди.
Та то ж на жаль, явища неприродні, 
По небу скрізь, спалах, до низу вогонь,
Червоний схід, враз вибухи повторні,
І здаля гул, мабуть сердить будь – кого,
Скоріше тих, хто ближче, на кордоні.

        Все  ніби в мареві…..
Річечка Лопань змієчкою в’ється,
Іще в дрімоті, трави край берегів,
       Їм вже тепер, не сниться  й не здається,
        Тривожно й людям, моляться до Богів,
          Думки – джмелі, хто сон, зміг порушить?

           Надворі  стемніло……
   Гудить земля, все небо безпросвітне,
Гелікоптери й літаки літають,
 Русні навіщо дійство безпричинне,
     Чому прийшли, народ за що вбивають?
          Чом пхаються? Не їх земля! Не знають?!

        По вікнах світло…
        Незвичний звук, собак скавління й гавкіт,
В страху донечка, плаче до матусі,
Раптово чути брязкіт і знов гуркіт,
Лунав вибух… онучок у  бабусі,
             На руках.Так удвох й заклякли в русі.

             Страх важко  здолати…
        Дибом  волосся, мчать бронемашини,
 Й гримучі танки прямо на автівки,
      Постріли в спину, що вже є причини?
       Чому й за що, куль черга із гвинтівки?
Похабне реготіння від утіхи.

Це відбувалось….
В центрі селища, жваві офіцери,
Злі, недолугі, шукали зрадників,
  Тож вважали, всі будуть мільйонери,
     Для них знайшлося кілька порадників,
Їх знайшли згодом, серед мурашників.

    Раптово стемніло…
Завмерло все… зовсім не чути птахів,
                        Ні разу не доводилось війни бачить,
Як корм знайти, поміж кривавих снігів?
Ледь чутно, цвінь-цвінь -цвінь-цвінь, пташка плаче
Невже убивцям, Боги все пробачать?
Для виправдань, навіть не віднайдеш слів,
По хатах зранку, зібрались родини,
Розмови, плач,-Ти ж сусід, чому посмів,
Піти війною, де совість людини?
Хамло похабне, поганше тварини!

Життя  в окупації…
 Сім місяців знущань, важко прожити,
Молодші й старші хлопці по підвалах,
Після тортур без ліків не ожити,
Скалічені, знесилені по шпалах
 Й на голому бетоні… лише в штанях.
У людській подобі, табун вовкулак,
Проводив допит -  йшов на умовляння,
Не боявся, змовчав хоробрий юнак,
Жорстоко били, мали сподівання,
Дізнатись план, де мешкають військові,
Чи партизани, по яких домівках,
Чи сейфи, де папери наукові,
І де живе його красуня дівка,
Щоби навідатися й при бажанні,
 З собою взяти, вже заради втіхи.

   Тривожні  новини…
Чекали днини, спокою немає,
Ув’язнених, виводили з підвалу,
Юрба людей  давно на них чекає,
Їх думка – щоб не бачить морду наглу,
На жаль не в змозі кинути в могилу.
Перед очима зброя, темні зуби,
Від несподіванки люди жахнулись,
Не кожна мати, ачей* приголубить,
Не всі ув’язнені снігу торкнулись.

     На головах мішки…..
Розпізнати, лиш по статурі можна,
Аж страшно людям, в синцях груди, спини,
Чи ті болі, душа стерпіть спроможна?
Та чи повернуться, усі в хатини?
По ногах шрами й досі сочиться кров,
На ліктях рани, пальці рук смалені,
Неприпустимо, яка ж міцна (любов),
Всі задуми, по болотах втоплені,
Для бурят ні один й слова не знайшов,
Не зрадять неньку, хоч дуже втомнені.
Схиливши голову стоїть мов німа,
Чиясь немічна, геть згорблена мати, 
Рашистські варвари -  слів інших нема,
Їм би сміло, в  злющі очі сказати,
Знесилена, неспроможна кричати,
Біда,  їй нема кого зустрічати. 

Цього не очікували…
Жест ( доброї) волі- це ж лицемірство,
Принизливі погляди, зняли мішки,
І ледь посміхаючись, щоби звірство,
Своє заховать,уже взяли пляшки,
Спиртне пили, не всіх відпустили.
             В обіймах рідні, розійшлись по хатах,
Когось рашисти, по дорозі били,
Молодий  мужчина, зі смутком в очах,
На порозі впав, як поранений птах,
Вмить думка -Незламний наш, козацький дух,
Тож час настане, розіб’єм в пух і прах,
    Позбудемося,  брудних, кремлівських слуг.

Жити і вірити…
Материнське серце сповнене жалю,
 Ночі й дні сум’яття, де взяти ліки? 
Моє ж янгелятко, я тебе люблю,
Хай московська нечість помре навіки!
 Вже поряд  синочок, дружина плаче,
Нуртують* думки – Потерпи, треба час,
Тримайся любий, мій мужній козаче,
Ніщо на всім світі, не розлучить нас.
Землиця зрошена потом й сльозою,
Її ґвалтують  прислужники з кремля,
Не мре надія, ранньою весною,
Звільниться швидко від нечісті земля,
О, Боже, як вижити в надважкі дні,
Благає люд, збережи життя синів!

  На серці смуток…..
     Знов  відгуки війни, темніє небо,
Щоднини вибухи, тривожні ночі,
Із хати вийти боязко та треба,
Тож мусиш йти, води немає в домі.
Жахіть не уникнути, жура, печаль,
Гидкий рашист, діву волік до хати,
Безжально, нестримно, зривав з неї шаль,
Тут й ненька, намірилась захищати,
Крик дикого звіра, мріяв, кохати,
Все ж (гостя) позбулись, у всьому є грань.

    Під дулами автоматів….
О скільки, довелось відчути злоби,
Жити ніхто ж не хоче у неволі,
В росію вивезти, не дали згоди,
Кров на снігу, як зранені тополі,
Люди просили захисту у долі.

  В когось настрій  інший…
Душу дияволу продавши,тікав,
Замав каліцтво російське, церковне,
Грошви повінця, знахабніло накрав,
На часі владнати життя гріховне,
Надалі мало ж бути безкоштовне.
Хтось погодився, їхав автобусом,
Сховавши гроші, мав зв’язки, телефон,
При змозі скористатися  хаосом,
В душі з надією втекти за кордон,
 Були й байдужі, мине, колись цей сон.

       В боротьбі з голодом….
 Запаси кінчались.Люди збирали,
Що у кого є в підвалі, чи в хаті,
Голодні ж пси все до нитки забрали,
Не бриті, не миті, радо пихаті,
   Накрадене відправляли в росію.
Люди об’єднались, пічка надворі,
Суп, хоч без олії та пахтить смачно,
Хтось приніс мукички, сховка в коморі,
Всі ледь - ледь всміхались і не так страшно,
Добре б крихту в роті, раз у день  мати,
Щоб дожити, перемоги діждатись.

   А час летів неспинно….
У центрі селища збирали людей,
Вороги прокляті вели розмови,
Що до союзу, забагато ідей,
Все вимагали, щоб не чули мови,
Нашої рідної, почувши били,
Навіть до розстрілу були готові.
 А там за центром дорога до річки
Від вибухів, без блиску вода, сива,
В жалобі мати не діждалась нічки,
Мов п’яна…йшла забрати свого сина,
Настигла смерть, в чому винна дитина?
Чому ж, ти доле наша нещаслива?
Та, як тепер синочка поховати,
Летять снаряди, вщент цвинтар розбитий,
Уже в хатині помолилась мати,
Кремлівський яструб, чи й будеш ти ситий?
Століттями гнобиш народ країни,
Знай жодна ненька війн не пробачить!
Тоненькі гілки схилила калина,
О скільки горя принесла ця війна,
Із нею щодня в страху Україна,
Шкода, невтішні дні замала весна,
Важкі бої та віру не забрати,
Сміливість, стійкість бійців не зламати.

Без надії ніяк…
Земля двигтить, пруть танки по дорогах,
Хто залишивсь, щодня неначе в пеклі,
Та час біжить, зранку люди в городах,
Хоча й бої продовжились запеклі,
Відчайдушно дивились в очі смерті.
Дарма, що війна,  сім’я* висівають,
Картоплю садять. Скрізь дома – руїни,
Все ж в душах, віру в святість правди мають,
Під три чорти йдіть, не для вас стежини,
Орки, нам йти, не по одній дорозі.

 Позаду тяжкі літні дні…
Горить земля, довкола наче пекло,
Жорсткі бої, безстрашні душі, втрати,
Посеред дня здавалось рано смеркло,
Ввірвавсь терпець, це ч*о пора прогнати!
Занадто важко та назад ні кроку,
Щоб кожен метр землі, відвоювати,
Щоб навіки ущент розбить сволоту,
Ненависть придасть сил, їм час тікати.
Тож кров козацька міцніє, ожива,
Дух пращурів для ворога могила,
Вже синьо -  жовтий стяг вітер розвива,
Громада,в центрі селища молилась,
Радо стрічають воїнів сміливих.
Та ще, на жаль не закінчилась війна,
Така вже доля неньки – України,
Все ж кожен мріє прийде тепла весна,
Під мирним небом свято для родини,
А поки ж боротьба за Незалежність.

*
Хати,споруди… скільки їх лишилось,
Процентів десять- двадцять, може й менше,
Без руйнувань, щоб цілі. Комусь снилось, 
 Що таке буде?Хто знає, навряд більше.
Яка ж сила волі у дружніх людей,
Ще ж часті прильоти, вибухи чути,
Город копають, не маючи ні бурдей*,
Ні хати, в землю часник  треба вткнути,
Бог дасть не буде (добросердних гостей),
Якби мирно, вже й позбудемося скрути.
Волонтерам дякують, сяючі очі,
Бач, комусь потрібні - згадують нині,
Пам’ятають, добре, коли  пліч-о пліч,
Вже є олійка, враз сльози полинні
І згадають Вангу, слова пророчі,
Це українці, прожити повинні.
Роками вчила  мати - Україна ,
В єднанні сила, волі дух, свободи,
Тож знай русня, міцна у нас родина,
Хоча і важко, йдем  до перемоги!

*
Я вірю сердечно, ті хто далеко,
Повернуться, в рідне душі селище,
Хоч нині країні дуже нелегко,
Нам Богом шлях даний, світлий стелиться.
І розквітне рідна моя Україна!
 Я люблю іі щиро, вільну, єдину!

***
Дорогі наші захисники і захисниці!
 Я вітаю Вас з прийдешнім святом
 Збройних Сил України!
Та з днем Святого Миколая!
Нехай у вашому житті все повернеться на краще!
Здоров’я Вам та успіхів на ниві служіння 
українському народу!
Миру, добра, любові і щастя!

                            03.12. 2023р

                       Нуртують --- ( вирують) думки
                               ,ачей - -------- (може)
                     сім’я - ( Насіння) висівають,
             Бурдей ---- землянка


ID:  999985
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.12.2023 09:57:34
© дата внесення змiн: 05.02.2024 02:18:23
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 23 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Микола Холодов, Надія Башинська, Світлая (Світлана Пирогова), Катерина Собова, Маг Грінчук, Наталі Косенко - Пурик, Родвін, liza Bird
Прочитаний усіма відвідувачами (288)
В тому числі авторами сайту (28) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Родвін, 16.12.2023 - 20:56
Надзвичайна робота, вишукана, прекрасно художньо складена.
Вам респект, пані Ніно за такий чудовий твір

16 16 16 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна пане Миколо! give_rose
 
Мандрівник, 06.12.2023 - 21:53
Кровоточить Україна 17 17 17, але віра у краще майбуття жевріє... 32 32 32
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! give_rose
 
ВАЛЕНТИНАV, 06.12.2023 - 17:53
Чудова робота!

Роки минали…
Все за плечима, неначе дивний сон,
Не злітаю туди, війна ж бо нині,
Західний вітер співає в унісон,
Враз втопилось усе в смерканні днини,
Хай ніщо, не порушить сон дитини!

Господи, захисти діточок наших 16


Дорогі наші захисники і захисниці!
Я вітаю Вас з прийдешнім святом
Збройних Сил України!
Та з днем Святого Миколая!
Нехай у вашому житті все повернеться на краще!
Здоров’я Вам та успіхів на ниві служіння
українському народу!
Миру, добра, любові і щастя!

Приєднуюсь. 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую пані Валю! Миру і добра вашому дому! give_rose
 
Пісаренчиха, 04.12.2023 - 10:18
Глибокий твір. Складна тема. Ви - смілива поетка.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! give_rose Наболіле.... 17
 
Маг Грінчук, 03.12.2023 - 21:08
Тяжка правда. 17 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! give_rose
 
Щєпкін Сергій, 03.12.2023 - 16:10
Скільки це сили потрібно, щоб уявляти все знову і писати таке...
Дуже сумно, що нам випало таке писати і читати про себе.

Ніхто з читачів не запитав, але я так не можу - чому "поєма" а не поема? Просто помилка, чи автор щось мав на увазі? icon_flower
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шановний п Сергію. Це про моїх земляків і родину,які там мешкають в зруйнованих будинках. Та дехто,після звільнення їздить з Харкова,при можливості,полагодити зруйноване житло і уже посадили на зиму часник,посіяли петрушку. В надії навесні повернутися,жити там і надалі. А щодо букви,то випадковість. Навіть не можу зрозуміти чому. У ФБ подала там все нормально. Дуже дякую за підтримку. give_rose
 
Віктор Варварич, 03.12.2023 - 07:33
12 Надзвичайно і майстерно! 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! give_rose
 
Chara Vinna, 02.12.2023 - 22:11
17 біль і горе нашої святої Землі не зійде з рук цим нелюдям. Не пробачимо!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! Все буде Україна! give_rose
 
Галина Лябук, 02.12.2023 - 20:47
До глибини душі вразило, Ніночко, те, які жахіття і страждання перенесли Ваші земляки відразу у перші хвилини війни. Яке надзвичайно важке і страшне було життя під ворожою окупацією. Сильний твір, правда і доказ того, що творили нелюди. Цього не забудем ніколи.
Слава героїчному подвигу нашого народу hi
17 17 17 frown give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую пані Галинко. Від селища до росії 2-3 км,тож там й досі страждають люди,обстрілює русня,ніяк не заспокоїться.Хай Бог дає терпіння людям. А нашим воїнам подяка. Все буде Україна! give_rose
 
Ганна Верес, 02.12.2023 - 20:39
Правдивий твір, у якому війна показана зблизька. Читаючи його, уявляється весь той трагізм, через який пройшов наш народ. Сердечне спасибі Вам, пані Ніночко, за Ваш труд. Це потрібно живим! 12 17 17 17 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую пані Ганно! На жаль важке сьогодення.17
 
Микола Холодов, 02.12.2023 - 18:03
12 12 12 Вражаючий твір!!! Читав його і відчував тремтіння душі. Забираю в "Обране" і буду перечитувати мабуть що не один раз. give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пане Миколо! Все буде Украъна! give_rose
 
Надія Башинська, 02.12.2023 - 16:07
16 23 16
Дасть Бог пройдемо і цей такий гіркий шлях... 42 43 42 43 42
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую пані Надійко! give_rose
 
Чудова і щемна поема, яка насичена болем та жахіттям часів. Вміло провели у світ і показали читачу історію дорогих місць. Дякую. 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую пані Наталю! Дай Боже усім миру і добра! give_rose
 
Які ж жахи спіткали людей, які ж нелюди-рашисти це витворяли. Трагічно. 17 Дякую, пані Ніно, за поему, ці події мають знати усі. 16 hi give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую пані Світланко! Все буде Україна! give_rose
 
Артур Сіренко, 02.12.2023 - 11:52
Сильний твір. Вразило. give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! give_rose
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
Синонім до слова:  Прибулець
dashavsky: - Пришилепинець.
Синонім до слова:  Прибулець
Зелений Гай: - Каже мій син так "іншопришеленець"
Синонім до слова:  Яйцеклітина
Chara Vinna: - Вередлива пані :apple:
Синонім до слова:  Вірний
Neteka: - Незрадний
x
Нові твори
Обрати твори за період: