*****
Не журися, серце.
Гірко так не плач.
Ціле вже озерце
Ти пролило. Бач?
– Як не плакать, друже?
Таж іде війна
І багато дуже
Забрала́ вона
Вже життів з собою.
Ось, чом нині я
Разом із журбою,
Що, немов змія,
Ссе, ссе почування,
Наче промінці,
Світлі. Де ж остання
Мить війні всій цій?
О, коли настане
Врешті-решт вона,
Як війни не стане,
Скінчиться війна?
– Я кажу, що прийде
Мить ця чарівна.
Сонце миру вийде,
Як мине війна,
Як вона розтане,
Наче сніг, мов лід,
Як її не стане,
А мир прийде вслід,
У якому жити
Будемо ми вік,
А не лиш тужити.
І війни повік
Більш не буде. Знаю,
Певен я у цім,
Бо цього й бажаю
Серцем я усім.
Євген Ковальчук, 25. 08. 2022
ID:
991400
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 15.08.2023 21:48:23
© дата внесення змiн: 15.08.2023 21:48:23
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
