Дорога кудись привела...
Уже починає світати...
Довкола лиш сіра імла
І марне у ній щось шукати.
Це зрештою бачиш і ти.
Ти поряд, хоч вдвох нам несила.
Не знав я куди привезти
Тебе... та і ти не просила.
У сірій молочній імлі
Чомусь лиш для нас не світало...
Мабуть якби вдвох на землі
Лишились, нам місця б нестало.
Від мене втомилась і ти
Ти мною по горло вже сита...
Чому ж коли хочу піти
Не хочеш мене відпустити???
