N.V.
В наш прагматичний вік —
усім на лірику — начхати!
Гони бабло — отримуй все, що хочеш!
Та здуру я себе прирік
любовну лірику писати,
з якої ти, лише регочеш.
Я римувати вже втомився:
любов і кров, кохання — зрАння,
про місяць в небі серед зір,
що хмарами від нас закрився...
Мабуть ти є любов остання,
остання... чуєш... ти — повір.
Не осідлаю я Пегаса,
в чоло не цьомне мене Муза,
не задзвенять на Лірі струни,
не вийшло з мене ловеласа,
і в рукаві немає туза,
весь час я бачу зад Фортуни.
Ну, що ж... не вийшло!
Хай від тепер все буде так,
всі відвертаються від мене,
життя тепер пряме, як дишло,
а я закінчений мудак...
Прощай життя моє натхненне!
15.12.21.
Дивно, що Ви не помітили Музи, та вона ж пише Вашою рукою! До вподоби мені Ваші твори, натхнення Вам і творчих злетів! Зі святом Миколая Вас, міцного здоров"я, радості, щастя, миру і добра!
Шановний, Миколо, Вам точно не потрібно прощатися з життям натхненним, бо у Вас гарні, зворушні вірші. Ось, ніби з дрібничок, а як грають рядочки. Пишіть, дружіть і даруйте чудові емоції.