Я буду сумувати за тобою,
За ніжністю твоєю і любов‘ю,
За релаксо́вим тихим муркотінням,
Природи диво, лагідне створіння.
Найкраща киця - Пеппі, у всім світі,
Дієвий самий антидепресант,
П’ятнадцять років як п’ятнадцять квітів,
Прикраса у саду мого життя.
На довго з дому не любила їхать,
Бо дуже не хотіла цього ти,
Назад летіла на усіх я крилах,
Бо ти мене чекала що є сил...
П’ятнадцять років ти мене стрічала,
Як щойно відчиняла двері я...
А я сумні думки все відганяла,
Що час дійде колись твій до кінця...
І він прийшов, твій час, не забарився,
Спокійно відійшла, як і жила,
Моя найкраща у цім світі киця,
Спасибі, що у мене ти була...
Твій чистий погляд, сповнений любов’ю,
Дивитиметься із світлин уже,
Твоя душа, як і усе - від Бога,
Добро хай у цім світі береже...
І кожна смерть - людини і тварини,
Дає нам зрозуміти врешті-решт:
Ми маємо радіти кожній днині,
І відпускати те, що не вернеш...
28.07.21
Ваша киця в Раю.. їй там має бути добре..
Це так важко, коли відходять наші улюблені менші друзі..
Я читала, що тваринки зустрінуть нас, коли будемо Там, і це тішить, і вселяє надію, що ми знову побачимося, що будемо далі разом, і все буде добре..
15 років тривалого і щасливого життя мала Ваша киця, і вона вдячна Вам, а Ви - їй за такий радісний енергообмін, за дружбу, теплі незабутні взаємини, за те, що ви були одне в одного, що доля подарувала можливість і шанс бути!! в любові, затишку, комфорті, достатку!!..
Сердечно дякую, мила Софійко, за теплі, душевні слова. За підтримку і розуміння. 17 листопада моїй Пеппі виповнилося б 16 років… Я в ці дні хворіла і згадувала її… Це дійсно була член сім’ї і дуже близька мені кицюня. Ми з нею пережили багато що. Вона уміла заспокоїти мене і полікувати. Декілька раз шипіла на пустоту, тобто відганяла від мене щось зле… Після її уходу (це було раннім липневим ранком) протяжно подала голос якась невідома мені пташка, біля її могилки завжди прилітали пташки, на третій день у будинок залетіла пташечка: покружляла наді мною і спокійно вилетіла через отвір у вікні для котів, хоча чере двері було видно небо… Багато знаків дає мені Пеппі. Із усіх її знаків я зрозуміла чітко: її душа зараз вільна як пташка, їй добре і вона намагається мене заспокоїти. Перед днем свого народження приснилась мені знову лагідною пташечкою… Нехай береже Вас Бог, Софієчко, за Ваше добре серце. Дякую Вам іще раз, хай щастить
Ого, оце так містика!..
Що змушує задуматися, що у тварин також є душі..
Дякую, що поділилися такими неймовірними фактами!!
Нехай усе в усіх і зі всіма буде добре, хай Бог усіх береже!..
Дякую Вам, і нехай й Вам щастить, а на серці буде спокійно і без тривог!
Ваша незвичайна киця, думаю, завжди буде Вашим оберегом, талісманом та амулетом, завжди з Вами, завжди при Вас..
Дякую, дорога Танічко, що відгукнулась на мою біль. Здавалося б якась тваринка, не варто страждати, але я не помилюсь, якщо скажу, що мене, окрім батьків, так як ця кицюня ніхто і ніколи не любив - безкорисно, чесно, віддано і всією душею. Вона відчувала мій настрій і самопочуття. Навіть за тиждень до хвороби, бачачи яка я втомлена, лікувала мене, моя дохтірша. Мені буде не вистачати її. АЛЕ - ми маємо їх пережити, бо у них короткий вік.
Важко на серці, коли втрачаєш маленьких друзів, саме час взяти кошенятко, яке розділить біль втрати. Зворушливий вірш, я теж болісно сприймаю відхід домашніх улюбленців!
Щиро дякую, Катрусю, що відгукнулись на мій смуток. Вже пів місяця, як немає моєї Пеппі, а я ніяк не можу прибрати її предмети - лоточки з пісочком, формочки для корма, води... Ефект присутності... Це була незвичайна киця, дуже розумна і душевна.
Щойно прочитала Ваш вірш і ці слова -
"Хто радо мене на порозі зустріне" - викликали у мене хвилю смутку... Сьогодні зайшла додому і очима шукаю мою Пеппі, хоча знаю, що її немає, мого сірого Домовичка. Ще болить...
Дякую Вам, Sandra.
Cердечно Вам благодарю за участие, милая Grace, привыкаю жить без неё. Спасибо за слово Котоангел, мне оно легло на душу и будет успокаивать. Добра Вам и счастья.