Ти залишивсь, синочку милий, на війні
І назавжди в своїй дев’ятій батареї,
Та придивляюся щоразу у вікні:
А чи майне та тінь від постаті твоєї?
Іще хоча б разок пройшов ти під вікном
І тихо, як колись, постукав щоб у двері.
Як зазвичай, швиденько сів би за столом,
Борщ подала б із пампушками до вечері.
А потім, як завжди, зі мною розмовляв
І все ти розповів би про свої пригоди:
Де був і що робив, мені все розказав,
Розмалювавши красномовно епізоди.
Ти завжди так робив ... Так хочеться й тепер,
Щоб повернутися назад в ті дні безпечні,
Де ще нема війни, де ще ти не помер,
Де тихі вечори й розмови безкінечні.
Ох, Олечко! Якби то можна було повернути час назад
І зло людське ізнищити навіки, не був би у війні тепер Донбас, і хлопчик твій став зрілим чоловіком!!! Дуже зворушливий твір! Вічна пам'ять усім загиблим!
Так зворушливо Олечко, до сліз! Пережити таке горе і біль... і дальше жити... знати, що більше ніколи не пригорнеш свою дитину! Царство небесне загиблим!