Ти залишивсь, синочку милий, на війні
І назавжди в своїй дев’ятій батареї,
Та придивляюся щоразу у вікні:
Чи не майне хоч тінь від постаті твоєї?
Іще хоча б разок пройшов ти під вікном
І тихо, як колись, постукав щоб у двері.
Як зазвичай, швиденько сів би за столом,
Борщ подала б із пампушками до вечері.
А потім, як завжди, зі мною розмовляв
І все ти розповів би про свої пригоди:
Де був і що робив, мені все б розказав,
Розмалювавши красномовно епізоди.
Ти завжди так робив ... Так хочеться й тепер,
Щоб повернутися назад в ті дні безпечні,
Де ще нема війни, де ще ти не помер,
Де тихі вечори й розмови безкінечні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Ольга Калина