Місячне сяйво на землю спадає
У лісі затишно, все в лісі спить...
Сон між деревами тихо гуляє
Дуб час від часу тільки рипить.
Майстер щоденник з торби виймає
В тихій молитві до Бога летить
З вірою в серці поволі читає
Сльоза на очах іскристо бринить
Тільки любов нехай серця напуває
У грудях світло небесне горить...
Частину творця в кожному привітає,
Прославляючи кожну блаженну мить.