́А листопа'д, а листопа'д
У листі жовтім заблудився,
Спішив до осені, спішив,
Та на побачення спізнився.
Бо вітер одяг її здер,
Кружляв із нею у танку,
І обнімав, і цілував,
Тепер лишив її нагу.
І плаче осінь ,і ридає,
Як на побачення іти?
Вона встидається й не знає,
Іти ,не йти? Іти, не йти?...
Гарно! 
