Небо сумне… в сизо - синій пелені,
Напружиш слух, почуєш стоголосся,
У душі розпач, дуже гірко мені,
Крики птахів… схилилося колосся.
І все летять, над темно-рижим полем,
Лиш де – не – де, зосталось золотаве,
А там димить, земля убита горем,
Лежить боєць, під ним жито кроваве.
Душа спішить, до викриків пташиних,
Так хоче волі - на жаль, не пізнала,
Їх не спинить, відчайдушних, сміливих,
Клята війна, страшна біда забрала.
Десь грає гімн і лине «Пливе кача»,
Гірка сльоза, стікає по обличчі,
О, як болить, важка доля козача,
Він без вагань, дививсь смерті у вічі.
13.07.2018р
Дійсно, важка доля козача... Гарно передали, Ніно, тяжкий випадок з життя. 
