Накрила ніч усе своєю шаллю,
Лиш місяць-братець вказує нам путь.
Окутує морозною печаллю.
Та зрушить з місця зорі не дають.
Неначе в темнім небі діаманти,
Що так і манять загадкою всіх.
Такі малі, насправді ж то гіганти,
Що є предметом для дівочих втіх.
Вночі здається все трохи інакшим.
Навіть думки по-іншому звучать.
Світ внутрішній стає в рази багатшим,
В душі і в серці править благодать.
