Самотнім цвинтарем- хрести,
Немов екскурсію проводять
Небесним зорям... Йти і йти
Нам до небес, де верховодять
Такі ж, небесні, упирі,
Як і оті, що на землі,
Бо звідки б в небесах взялися,
Якби не прийшлими були
Із попідїхнійших орбіт,
Промитих, начебто, дощами
І просто- молитов словами:
- Амінь!- на кожному хресті,
А там, де золотиться "Інці!"
Карбоване- із перехресть
Немов зійшлися, поодинці,
І Дух, і Син, і Бог-Отець,
І стали купно над могили,
Й спитали: "Люди, ваша честь-
Отут, присипана землею,
І брильянтиниться душею
Зеленолистих яворів?.."
А січень- мокрими сльозами,
Що утира їх тінь вітрів,
Неначе креше понад злами
Епох- віддаленість світів,
В яких не нам дано бувати...
Однаково ж: настане час-
І доведеться поманджати
Туди, де Бог чекає нас.
ID:
819936
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 02.01.2019 21:47:58
© дата внесення змiн: 02.01.2019 21:48:30
автор: Ra-Starr007
Вкажіть причину вашої скарги
|
