Незаймана блакить твоїх очей
Замінить мені небо.
І серед буденних речей
Мені вже нічого не треба.
Медових уст поцілунки твої
Замінять мені їжу.
Візьму за горлянку всі страхи свої
І за межею залишу.
Забуду про всіх і про все,
І здамся тобі я без бою.
Хай хвиля кохання мене несе…
Тепер я живу лиш тобою…