зводу печі сягає вогонь,
луб`яне сито
пурхає птахою між долонь –
густо ллються просіяні заметілі…
у не́цьках кленових – намети білі
питльованої муки…
у мами – красиві руки:
як у лілеї білої,
ще нерозцвілої, пелюстки –
видовжені тендітно кисті
і лагідні,
як сонячні промінці
тонко окреслені пальці,
наразі згорнуті в кулаки –
виринають і поринають в пухкому тісті
видихає тісто
фонтанчики борошна – білі протуберанці
у ясеновій діжі
сонце зійде
назавтра вранці
горлице сиза, де ти?
запашні і щедрі твої буханці
на черенях космічних –
сонця і планети
07.10.2017