На до і після... лінії пунктиром.
Знімілі вітражі душі навколо.
І завтра чудодійне з жалю й пилу,
Блукатиме, бо ми замкнуте коло.
.........
Розходимось, немов бурхливі хвилі
І сходимось, неначе на війні.
Із мармуру обіцянки застилі,
Розбити всі і зводимо нові.
На до і після... лінії розмиті.
Ми на війні примарних міражів.
Блукаємо зневірою розлиті.
Ми світ туманів, сірі вітражі.
